Украинские. Українські прислів'я та приказки

Не тоді собак годують, як на охоту йдуть.

Голим задом їжака не вб'єш.

Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

Хоч і коня загнав, зате зайця піймав.

Байдуже ракові, в якім горшку його варять.

Гадюка як не вкусить, то засичить.

Корова в дворі - харч на столі.

Чий би бугай не скакав, а теля наше.

І світ настав, та ще рак не свистав.

Котрий віл тягне, того ще й б'ють.

Свій пес як укусить, то найгірше болить.

Не для пса ковбаса, не для кота сало.

Перше заведи хлівину, а потім скотину.

І комарі кусають тільки до пори.

Був колись бик, та звівся на смик.

Вола голова не боліла, коли корова теля родила.

Чи сяк, чи так, а не буде з риби рак.

Вовк вовка в яму не втрутить.

Як не вертись, собако, а хвіст ззаду.

Прирівняв слона до комара.

І кози ситі, і сіно ціле.

Українські прислів'я та приказки про природу та її явища

Вогню в шапці не гасять.

Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

Де руки гріть, там треба і вогню.

Вітер ламає найбільше дерево.

Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.

Від дощу - не у воду, від вогню - не в полум'я.

Рада б зірка зійти - чорна хмара заступає.

Доки грім не гримне, баба не перехреститься.

Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.

Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.

Не привик ліс до наших коліс.

Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.

Зібралися тучки в кучки.

Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.

Як вітер не дме, то й листя не шелестить.

Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.

Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.

Блисне сонце і в наше віконце.

Вітер у голові.

Глибока вода тихо пливе.

Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.

Криве дерево горить так, як пряме.

Мороз і залізо рве та на льоту птицю б'є.

Від великої води надійся шкоди.

Сонце на всіх однаково світить.

Без вогню пече.

В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.

Криве дерево, але рівно горить.

З водою та вогнем не грайся.

Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.

Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.

Блискавка блисне - й камінь трісне.

Гаси вогонь, поки не розгорівся.

Холодно, хоч собак ганяй.

Сонце світить на добрих і злих.

Вогонь палить, вода студить.

Тиха погода, хоч мак сій.

Високі гори мають глибокі доли.

Багато диму - мало тепла.

Після дощу і сонце засяє.

Вогонь - біда, і вода - біда, а без вогню і без води ще більша біда.

Де дим, там і вогонь.

Тяжко плисти проти води.

Кому болото, а кому злото.

Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

Темно, хоч падай.

Після дощу буває ясна погода.

Від дощу під борону не сховаєшся.

Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.

Хто змок, той води не боїться.

В сіні вогню не сховаєш.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

І в попелі іскра буває.

Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.

Дрижаків наївся.

Валиться з ніг від самого вітру.

Роздайся, море, тріска пливе.

В морі тому води багато, що її ніхто не п'є.

Тихо, хоч мак сій.

Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.

Одно дерево - то ще не ліс.

Кого не пече, тому не гаряче.

Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

Дай полю гною - дасть хліба вволю.

З-під ринви та на дощ.

З вогню та в полум'я.

Снігу надме - хліба прибуде, вода розіллється - сіна набереться.

З вогнем не жартуй.

Темно, хоч очі виколи.

Погода робить сіно, а час - гроші.

Де коріння, там і дерево.

Багато диму - малий вогонь.

З вітром прийшло, за вітром і пішло.

Прийшло з води, пішло з водою.

Під попелом жару не знати.

Що горить, то не мерзне.

Грім б'є у високе дерево.

Від своєї тіні не сховаєшся.

До першого грому земля не розмерзається.

Мерзлякуватому й на печі холодно.

Звідки не візьми - грім серед ясного неба.

Пізнати дерево по його плоду.

Аби дубки, а берізки будуть.

Вогонь кочерги не боїться.

З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.

Південний вітер - бідний батько.

Із малої іскри великий вогонь буває.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

Біля сухого дерева й сире горить.

Аби болото, а чорти найдуться.

З сухого дерева добре вогонь класти.

В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.

Весняне сонце, як дівчини серце.

Осика груш не родить.

Не всякі сліди вітер піском заносить.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.

Слухай, діброво, що ліс говорить.