Украинские. Українські прислів'я та приказки

Буде біді кінець, як нас не стане.

Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.

Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.

Біда - не вода: ні переплисти, иі перебрести.

Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.

Бідний багатому косить, а сам їсти просить.

Без біди не вмерти.

У бідного щодня піст.

Біда помучить, але і жити научить.

Бідному у багатого жить - або плакать, або тужить.

В убогого все по обіді.

Тягни лямку, поки викопають ямку.

Далеко йшов, а добра не знайшов.

Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.

І хвоста нема в дворі.

Для бідного кожні ворота замкнені.

Біда куца, а горе чубате.

Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.

На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.

Убогому життя, як собаці на перелазі.

До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого -коли кличе.

Бідний буває багатим тільки вві сні.

Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.

Бідаку не первина, що ні з чим до млина.

Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.

Біду пусти в двір, а з двору вже не виженеш.

Бідна душа без гроша.

Біда красить, як кип'яток рака.

Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.

Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.

Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.

Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.

Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.

Біда не спить, але по людях ходить.

В біді пізнавай приятеля.

І в давні літа була біда.

Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.

Біда навчить калачі їсти.

І у Відні є люди бідні.

Бідняк, що грак - з долини та в байрак.

Чоловік убогий - то кінь безногий.

Бідність показує нам наших приятелів.

Біда біду перебуде, одна мине, десять буде.

Біда навчить і шилом кашу їсти.

Бідний робить - багатому родить.

Біда біду породила, а біду чорт.

Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.

Швидко йти - біду найдеш, помалу йти - біда тебе найде.

Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.

Бідний носить, що може, а багач, що хоче.

Біда - не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.

Ніхто не відає, що бідний обідає.

Біда тому, хто добра не робить нікому.

Тільки й землі маю, що поза нігтями.

Біди не треба шукати - сама прийде до хати.

Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.

З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.

Біда гартує чоловіка, як вода залізо.

Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівати.

Дожились до того, що хоч серед хати орати.

Від меншої біди втікав, а в більшу попав.

На бідного Макара всі шишки валяться.

Біда людей єднає.

Біда біду тягне.

Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.

На бідняка камінь і вгору котиться.

Розжилась голота коло болота.

Ні шерстинки в дворі - голий як бубон.

Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!

У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.

Шукай добра, біда сама знайде.

Бідою біді не поможеш.

Живу й світа не бачу.

Бідному википить, а багатому накипить.

З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.

Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.

Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.

Дожились до того, що нема нічого.

А що нам за теє браться, коли біди бояться.

Розживемось, як у пастухи наймемось.

Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.

Бідність не гріх.

Як умер біднячок - тільки піп та дячок.

Біда розум родить і на розум наводить.

Вівсяний хліб, вербові дрова - біда готова.

Біда без дощу росте.

Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.

Біда бідному - і вмерти не дають.

Біда біду бачить по сліду.

На бідного Хому і дерево пада.

Біду в гості не просять.

Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.

На убогого всюди капає.

Біда вимучить, біда й виучить.

На темного мужика пре злиднів толока.

Біда і вдень не спить.

Біди і грім не заб'є.

Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.

Біда бідного шукає.

Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.

У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.

Біда бідою їде і бідою поганяє.

Пани: на трьох одні штани, котрий раніше встав, той ся вбрав.

Привикай, коровко, до житньої соломки.

Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить.

Біди ні продати, ані проміняти.

Українські прислів'я та приказки про красу та її цінність

Коса - дівоча краса.

Хоч на підошви глянь, така гарна.

Гарний цвіт не буде довго стояти нри дорозі.

Хоч їла не їла, аби хороше ходила.

Робила не робила, аби двір закрасила.

Хоч довго ждала, та хорошого дістала.

Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.

Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав,

Візьми борону та розчеши бороду.

Рожа і межи кропивою гожа.