Украинские. Українські прислів'я та приказки

Любов робить розумних дурними, тихих буйними, а сердитих смирними.

Люби не словами, а ділами.

Любиш губи солодкі, люби й гіркі.

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле.

Хоч хліб з водою, аби, милий, з тобою.

Як залицявся, то золоті грушки обіцяв, а як дістав біле тіло, всього уже відхотілось.

Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти.

Дівка не без щастя, козак не без долі.

Ворона до ворони сідає, кожний рівного собі шукає.

Хто милий, той красен.

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

Хто ходить поночі, той шукає букової немочі.

Не дороге даруваннячко, дороге твоє коханнячко.

Ліпше з водою злучитись, ніж з нелюбим заручитись.

Честь дівоче щастя береже.

З щирого серця ніхто не сміється.

Бабина дівка, а економів кінь - усі гладенькі.

Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками.

Серце - не камінь, відійде.

Добра дівка, а собаки її не їдять.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові.

Волю втонути, як за нелюбим бути.

Українські прислів'я та приказки про господарство і господарів

Дай землі, то й вона тобі дасть.

З поганої трави - погане й сіно.

Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.

Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки - хата.

Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.

Аби цвіт, а ягідки будуть.

Жита ростуть, як з води йдуть.

Свій глаз - алмаз, чужі руки - круки.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!

Як мілко орати, краще випрягати.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла!

Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.

Нова хатка - нова гадка.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.

Корова в дворі - харч на столі.

Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!

Яка прядка, така й нитка.

Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Хто землі дає, тому й земля дає.

Буряк - не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!

Сади дерево ззамолоду - на старість як нахідка.

Роби на дворі - буде й в коморі.

Яке посієш, таке і пожнеш.

Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.

Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.

Сій не пусто, то збереш густо.

Що посіяв, те і вродить.

Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

На батозі далеко не поїдеш.

Хазяйське око товар живить.

Погана сітка - для риби не клітка.

На чорній землі білий хліб родить.

В дорозі, у гостині пам'ятай о худобині.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.

Хто хоче збирати - мусить добре засівати.

Яка трава, таке й сіно.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Яка грушка, така й юшка.

Згайнуєш на жнивах хвилину - втратиш не одну зернину.

Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте - собі шкоди надієте!

Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

З гречки та проса - і каша й паша.

Де господар не ходить, там нивка не родить.

Не вродив мак - пробудемо й так.

Зерно до зерна - та й мірка повна.

Глибше орати - більше хліба жувати.

Даси коневі полови - будеш робить поволі.

Гладь коня вівсом, а не батогом!

Як снасть ламається - то чоловік ума набирається, а як худоба пристає - то чоловікові ума не стає.

Без хазяїна й двір плаче.

Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.

Не земля родить, а руки.

На вітер надіяться - без мелива бути.

Пропав батіг - пропадай і пужално!

Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.

Хату руки держать.

Як добрий став - риба буде, а стече став - болото буде.

Згаяного часу і конем не доженеш.

На добрій землі що не посієш, те й вродить.

Яка пряжа, таке й полотно ляже.

Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.

Давай нивці, то й нивка дасть.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

Яка пшениця, така й паляниця.

Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.

У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.

Кожному овочеві свій час.

Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.

В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.

Де оре сошка, там хліба трошки.

Сип коневі мішком - не ходитимеш пішком!

Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

Де борошно, там і порошно.

Літом хто гайнує, той зимою голодує.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Не з кожного цвіточка ягідочка!

Хто коня годує, той дома ночує.

На годину спізнився - за рік не доженеш.

Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Терен груш не родить.

Яка яблунька, такі й яблука.

Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!

У доброго коня верстви не довгі.

Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.

Українські прислів'я та приказки про біду