Украинские. Українські прислів'я та приказки

Де ті горобці подінуться, як корчма згорить?

Гарне пір'ячко на одуді, та сам смердить.

За морем і синиця птиця.

Горобців боятися - проса не сіяти.

Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Краще нині горобець, як узавтра голубець.

Лякана ворона куща боїться.

Маленька пташка, та гострий дзьобик.

Із ворон почали, а на сороки перевели.

Гарна клітка не нагодує пташки.

Ворона й за морем літає, та дурна вертається.

Унадився журавель до бабиних конопель.

Не каркала ворона, догори летючи, а наділ і поготів не буде.

Мудріші тепер яйця, ніж кури.

Опустив крила, як обскубана гуска.

Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.

Зозуля своє гніздо не в'є.

То стріляний горобець.

З курми спати лягай і з курми вставай.

Про те зозуля кує, що свого гнізда не має.

Вліз між ворони, кракай, як і вони.

Синицю хоч на пшеницю, так не буде толку.

Всяка пташка свої пісні має.

На кого ворони, на того й сороки.

І сорока розказує, та толку мало.

Кулик - не велик, а все-таки птиця.

Оце тобі, чайко, за те і плата, що в тебе голівка чубата.

Ліпше горобець у жмені, як журавель у небі.

Вороні соколом не бути.

Сорока з тину, а десять - на тин.

Яйця курей учать.

Знати ворону по польоту.

Сова плаче - сліз не має.

Синиця - не птиця.

І соловейко не співає, коли їсти не має.

Не вчи орла літати, а солов'я співати.

Кібчик - птичка невеличка, та пазурі гострі.

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Соловейко щебече, а баба й собі пробує.

Добра квочка одним оком зерно бачить, другим - шуліку.

Своє гніздо найтепліше.

Кожний кулик своє болото хвалить.

Не дурний крук пустити з рук.

Хто б дятла знав, якби не його ніс.

Співатиме півень, чи ні, а день буде.

Куди орли літають, туди сорок не пускають.

Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче.

Голодній курці просо сниться.

Воля пташці краща від золотої клітки.

Сова вдень мовчить, а вночі кричить.

Соловей співає, поки голос має.

Підстреленого сокола і ворона клює.

Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.

Добра птиця свого гнізда не каляє.

Ще й на нашій вулиці зозуля закує.

Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

Свого гнізда не цурайся.

Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.

Вороні і мило не поможе - все чорна буде.

Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.

Індик думав та й у борщ попав.

Від ворон відстала, до пав не пристала.

Цокотала сорока пугачеві і про те і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй в одвіт: "Пугу!"

Ворона прямо літає, та ніколи дома не ночує.

У кожного солов'я пісня своя.

Круки сідають, а пани на людську душу чигають.

Не одна сорока білобока.

Ранні ластівки - щасливий рік.

По горобцях з гармат не стріляють.

Як багато птиць, не буде гусениць.

Нащо вороні великі розговори, коли вона знав своє "кра".

Кому ведеться, тому і півень несеться.

Не всі кури одної натури.

Де стерво, там і круки.

Ще жодне мило крука не змінило.

Старого горобця на полову не зловиш.

Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.

Кулик кулика бачить здалека.

Він такий, що його й кури заклюють.

Сові сонце очі коле.

Не грати горобцеві з соколом.

Сова спить, а кури бачить.

Орел мух не ловить.

Видно птаха по пір'ю.

Старий ворон густо не кряче.

Зозуля собі гнізда не мостить.

Без півня хата глуха.

Крук крукові ока не видзьобає.

Лови журавля в небі.

Нікому сама птаха в руки не вскочить.

Де багато пташок, там нема комашок.

Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.

Кому весілля, а курці смерть.

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Всяка курка не дурна: не од себе, а все до себе гребе.

Не вилітала ворона замолоду у вирій, то й не полетить на старість.

Гуси летять - зиму на хвості несуть.

Голодній курці все просо на думці.

Куди ворона, туди й хвіст.

Гусь свині не товариш.

Сорока у ворони просить оборони.

Йому й ворона за солов'я стане.

Горобець маленький, а серденько має.

Куди вороні не літати, то треба крилами махати.

Сокола з рук не пускай.

Яка пташка, така й пісня.

Ластівка весну починає, осінь накликає.

Зозуля житнім колосом удавилася.

Сорока гостей кличе.

Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Ластівки вилітають - годину обіцяють.

Ліпше горобець в руці, чим заєць в лісі.

Куди б ворона не літала, завжди на гній сяде.

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.

У всякої пташки свої замашки.

І чорна курка білі яйця несе.

Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.

Ворона вороні ока не виклює.

Не вчи орла літати, а рибу плавати.

Всяка пташка своє гніздо знає.